Звільняєшся – подай декларацію!

14.09.2018

Серед інших типів електронних форм декларації діюче антикорупційне законодавство виділяє перед звільненням (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) та після звільнення (охоплює попередній рік, тобто рік, у якому особа звільнилася).

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закону) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Дана декларація подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до роз’яснення НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням НАЗК від 11.08.2016 № 3, якщо суб’єкт декларування звільняється або іншим чином припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, до подання ним щорічної декларації за попередній рік (наприклад, 15 січня 2017 року), то він повинен подати декларацію, яка охоплює період з 1 січня 2016 року до 14 січня 2017 року включно, тобто період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями. При цьому щорічна декларація за 2016 рік не подається. Якщо ж суб’єкт декларування припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, після подання щорічної  декларації  (наприклад, 15 квітня 2017  року), то подається декларація, що охоплює період з  1 січня до дня перед днем подання декларації (тобто до 14 квітня включно).

Поряд з цим, необхідно зазначити, що відповідно до абзацу першого частини 2 статті 45 Закону суб’єкт декларування повинен подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у разі припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до зазначеного, у разі призначення особи на посаду до іншого органу шляхом переведення, подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до попереднього місця роботи не потрібно, оскільки переведена особа звільнилася, але не припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Також слід звернути увагу на те, що окрім обов’язку суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, не пізніше дня такого припинення подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за даним суб’єктом зберігається обов’язок подати електронну декларацію до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Нагадаємо, що за умисне неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, діючим законодавством передбачена кримінальна відповідальність за ст. 366-1 КК України, яка визначає покарання за дані дії у вигляді штрафу від двох тисяч п’ятисот  до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.