Найпоширеніші й особливо небезпечні гризуни – полівка звичайна або сіра і миша польова. Основними кормовими рослинами для мишей є пшениця озима і багаторічні бобові трави. Правильне їх видове визначення має важливе значення, адже вдале проведення захисних заходів часто залежить від особливостей способу життя того чи іншого виду цих шкідників.
Звичайна полівка — тваринка невеликих розмірів; довжина тіла мінлива, зазвичай 9- 14 см. Вага зазвичай не перевищує 45 г. Хвіст становить 30-40 % від довжини тіла — до 49 мм. Забарвлення хутра на спині може варіювати від світло-бурого до темнувато-сіро- бурого іноді з домішкою коричнево-іржавих тонів. Черевце звичайне світліше: брудно-сіре, іноді з жовтувато-вохристим нальотом. Хвіст або одноколірний, або слабо двобарвний.
Сірі полівки не запасають кормів, у них не відкладаються жирові запаси, і вся їх енергія спрямована насамперед на відтворення нового покоління,- тому є особливо небезпечними для озимих культур. Харчуються полівки переважно зеленим рослинним кормом і швидко гинуть, якщо в їх раціон входить тільки зерно. Переселившись восени на посіви озимих зернових культур, полівки влаштовують нори для зимівлі, пошкоджуючи пшеницю від сходів і до повної стиглості.
Протягом року полівки здатні давати до 10 приплодів: по 5-6,максимально по 10-12 мишенят, через кожні 20-30діб. За сприятливих умов це призводить до масового розмноження гризунів. За середньодобової температури повітря вище +22℃ та нижче +5℃ розмноження припиняється, про те за наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг полівки в полях розмножуються і взимку під снігом.
Стійкий сніговий покрив, особливо товщиною понад 10-15см, є ідеальним захистом для мишовидних гризунів, створюючи “теплицю” з температурою близько 0℃, що дозволяє їм активно розмножуватися та живитися озимими культурами. У таких умовах вони прокладають густу мережу ходів на поверхні ґрунту, часто мігруючи з лісосмуг на посіви.
Під сніговим покривом мишоподібні гризуни не лише виживають, а й за сприятливих умов можуть активно розмножуватися та мігрувати. Сніг створює для них не тільки термоізоляційний шар, що захищає від морозів і хижаків. Гризуни поглиблюють нори до 50–60 см, створюючи всередині м’яку підстилку з рослинних решток. Вони прокладають мережу підсніжних ходів, що дозволяє їм безпечно переміщуватися полем і продовжують живитися рослинами озимих культур.
Протягом року полівки здатні давати до 10 приплодів: по 5-6, максимально по 10-12 мишенят, через кожні 20-30діб. За сприятливих умов це призводить до масового розмноження гризунів. За середньодобової температури повітря вище +22℃ та нижче +5℃ розмноження припиняється, про те за наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг полівки в полях розмножуються і взимку під снігом.Полівки можуть завдати величезної шкоди саду, так як знищують коріння, обгризають кору на нижній частині дерев і кущів, не нехтують і квітковими цибулинами. За сезон одна особина здатна з’їсти до 10 кг корму.
Польова миша (Аpodemus agrarius)- маленький, надзвичайно плідний гризун, що активно розмножується (до 4-6 приплодів на рік) і завдає великої шкоди сільському господарству. Не впадають у сплячку, харчуючись взимку запасами. Мають довжину тіла 4,5- 12,5 см, темну смугу на спині та живуть зазвичай 5-9 місяців.
Миші польові основну енергію отримують завдяки зерну, а в разі живлення тільки зеленим кормом – гинуть через вісім діб. Одна пара з потомством за рік здатна породити до 8000 нових мишей. Латинська назва Apodemus agrarius перекладається саме так, що підкреслює їх любов до сільськогосподарських угідь. Вони ведуть активний спосіб життя цілий рік. Замість сплячки миші роблять великі запаси їжі (зерно, горіхи) у своїх норах. Риють нори довжиною до 3 метрів, які мають кілька входів, гніздову камеру та комори на глибині близько 0,5 метра.
Посіви озимих культур підлягають постійному фітосанітарному моніторингу за наявності 3-5 жилих колоній на 1 га озимих культур необхідно провести обмежувально- винищувальні заходи шляхом розкладання отруйних принад, дозволених до використання в Україні. Асортимент родентицидів постійно удосконалюється, що зумовлено специфікою.
Організму гризунів, адже вони як тварини і люди належать до теплокровних. Відносна безпека родентицидів базується на різниці маси тіла гризуна порівняно з людським, а також з більшістю домашніх і диких тварин, на харчовій вибірковості та інших біологічних особливостях. Застосовуючи хімічні методи необхідно враховувати видовий склад мишоподібних. Найкращою принадою для мишей, що харчуються насінням рослин, є зерно пшениці. Ефективність зернової принади у боротьбі проти полівок на озимих культурах осінньо-зимовий період на площах з густим травостоєм може бути низькою, адже молоді полівки зерном не харчуються. Зернові отруєні принади не слід використовувати у боротьбі з польовою мишею тому, що поїдаючи зерно шкідник завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить найбільше отрути. Принади розкладають в земляні, жилі нори з обов’язковим загортанням ґрунтом входу, для запобігання поїдання дикими тваринами та птахами. Серед природних регуляторів чисельності мишоподібних гризунів зустрічаються збудники бактеріальних хвороб. Деякі з них патогенні лише для цих теплокровних і не впливають на корисну фауну. На основі таких бактерій виготовляють біологічний препарат – бактероденцид, перевага в екологічній безпеці для людей, тварин, птиці, не проявляє залишкової дії, не накопичується в навколишньому середовищі. Біопрепарат Бактороденцид – зерно, заражене бактеріями мишачого тифу, для летального ефекту гризуну достатньо з’їсти 1-2 зернини, через 3-5діб шкідники стають кволими, мало їдять і гинуть.
При роботі з засобами захисту рослин необхідно дотримуватись загальноприйнятих Державних санітарних правил ДСП 8.8.1 та правил особистої гігієни.
