Згідно рішення Ради Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) від 16 листопада 2009 року Україна приєднана до Насіннєвих схем OECР по зерновим, кукурудзі та сорго та має можливість брати участь у світовій торгівлі насінням , використовуючи етикетки ОЕСР.
Насіннєві схеми ОЕСР включають наступні схеми:
Зернові Кукурудза та сорго
Злакові трави і бобові
Хрестоцвіті та інші олійні, прядивні
Буряк кормовий та цукровий
Конюшина підземна та інші подібні види
Овочеві культури
Приєднання України до Насіннєвих схем ОЕСР законодавчо врегульовано Законом України від 15 лютого 2011 року № 3019-IV «Про приєднання України до Схеми сортової сертифікації насіння зернових культур, Схеми сортової сертифікації насіння кукурудзи та сорго Організації економічного співробітництва та розвитку» та передбачає подальше проведення в Україні сортової сертифікації відповідно міжнародних норм та методичних вимог.
Відповідно до заявки України розглянутої на засіданні ОЕСР 12 червня 2014 року та Рішення Секретаріату ОЕСР від 19 грудня 2014 року № С(2014)154 Україна розширила участь у схемах сортової сертифікації насіння ОЕСР призначеного для міжнародної торгівлі, зокрема Схемі по насінню хрестоцвітих та інших олійних або прядивних культур.
На сьогодні Мінагрополітики проходить внутрішньодержавну процедуру розширення участі у схемах сортової сертифікації ОЕСР, зокрема Схемі по насінню хрестоцвітих та інших олійних або прядивних культур.
Насіннєвими схемами ОЕСР передбачено дві процедури сортової сертифікації. Перша з них – це тестування рослин або перевірення їх на сортову ідентичність і чистоту на спеціально закладених контрольних ділянках, друга – це власне апробація сортових посівів або за визначенням ОЕСР – інспектування їх. Крім того, за необхідності проводять ще й лабораторний сортовий контроль насіння за їхньою морфологічною структурою, анатомічною будовою, кольором, антоціановим забарвленням колеоптиле – у жита, реакцією насінин на фенол – у пшениці тощо. Іноді використовують електрофорез запасних білків і навіть контроль за ДНК (полімеразо-ланцюговою реакцією).
Тестування рослин на контрольних ділянках проводять для того, щоб переконатися, що той чи інший зразок, відібраний від певної партії насіння, відповідає заявленому сорту і є однорідним за сортовою чистотою. Без такої перевірки жодна партія не може надходити на міжнародний ринок насіння.
За насіннєвими схемами ОЕСР проводять такі випробування насіння на контрольних ділянках:
– попередній контроль;
– пост-контроль;
– позасезонний контроль.
За попереднього контролю насіння на контрольній ділянці висівають водночас з основним посівом або раніше за нього. Пост-контроль дає можливість проконтролювати партію насіння лише через рік після збирання врожаю. Але він має значення, якщо насіння й надалі розмножатиметься для отримання наступної генерації. Позасезонний контроль проводять для того, щоб отримати інформацію про сортову чистоту (типовість), не чекаючи завершення вегетаційного періоду. Це стосується переважно батьківських компонентів гібридів, урожай яких отримують у позасезонний період року.
Тестування рослин на контрольних ділянках має суттєві переваги перед польовим інспектуванням сортових посівів. По-перше, воно дає можливість більш детально досліджувати рослини протягом майже усього вегетаційного періоду, порівнюючи їх з рослинами „стандартного” зразка, який висівається в одному блоці з ділянками, на яких випробовуються насіння інших зразків (проб) того ж самого сорту чи батьківської форми. По-друге, рослини досліджуються не лише за окремими сортовирізняльними ознаками, які виявляються під час польового інспектування, а й за цілим комплексом ознак, які можуть змінюватися у процесі вегетації рослин. За схемою ОЕСР, їх, наприклад, у пшениці м’якій понад 20, у ячменю – більше 23. Це і габітус рослин, і наявність антоціанового забарвлення сходів та окремих органів, наявність або відсутність воскового нальоту, товщина стінки соломини та ін.
Польове інспектування є другою після тестування рослин на контрольних ділянках процедурою для встановлення ідентичності сорту і визначення сортової чистоти (типовості). На відміну від вітчизняної методики його проводить не створена за наказом комісія, а офіційний (для посівів добазового й базового насіння) або неофіційний (для посівів сертифікованого насіння) інспектори, наділені відповідними повноваженнями. Вони повинні переконатися, що насінницький посів виявляє ознаки заявленого сорту, а сам посів за сортовою чистотою або типовістю відповідає вимогам нормативного документа.
Перед інспектуванням інспекторові надаються результати тестування рослин на контрольних ділянках, з якими він звіряє дані польового інспектування. Вони не завжди співпадають. Причиною цього може бути:
– застосування на посівах хімічних речовин (гербіцидів, пестицидів, інсектицидів), які спричиняють мінливість сортовирізняльних ознак;
– наявність самосійних рослин (падалиці) попередньої культури в основному посіві;
– відсутність сортових і видових прополювань;
– поява короткочасних ознак в процесі вегетації рослин контрольної ділянки, які не фіксуються за інспектування основного посіву;
– механічне або біологічне засмічення насіння.
А тому інспектор, порівнюючи дані, отримані за тестуванням рослин й польового
різних місцях інспектування, вивчає причини їх неспівпадання, перш ніж прийняти рішення про використання посіву на насіннєві цілі.
Для підтвердження ідентичності сорту виробник насіннєвої продукції повинен зберегти і представити інспекторові етикетки від паковань насіння, яким засіяно поле, надати необхідні документи на нього. Крім того, інспектор обстежує достатню кількість рослин в посіву, порівнюючи їх з офіційним описом сорту.
Якщо за результатами попереднього обстеження посів підлягає інспектуванню, інспектор визначає кількість пробних ділянок і порядок їх розміщення на посіві. Розмір пробної ділянки, наприклад, зернових культур – 20м2, їх кількість не менше 10, якщо гранична площа не перевищує 10 гектарів. Якщо посів перевищує цю площу, останню ділять на частини розміром до 10 га і кожну з них інспектують окремо.
