Кожен аграрій погодиться з твердженням, що не той урожай, що в полі, а той, що в коморі. Тому важливо правильно організувати не тільки збиральну кампанію, а й післязбиральне перероблення та зберігання зернових. Неналежні умови зберігання та поширення комірних шкідників можуть призвести до втрати більш ніж 60% запасів.
Режими зберігання зернових мас значною мірою зумовлені найважливішими чинниками, від яких залежать стан і збереженість зерна: вологість зернової маси та довкілля; температура зернової маси та довкілля; доступ кисню до зернової маси.
Щоб не втрачати прибуток, важливо створити правильні умови й застосовувати перевірені способи для зберігання матеріалу. По-перше, елеватори необхідно укомплектувати відповідно до вимог чинних стандартів. Оскільки під час зберігання зерно проходить кілька стадій дозрівання, ці процеси супроводжуються виділенням великої кількості тепла. Відповідно, матеріал повинен «дихати». Щоб підтримувати оптимальний рівень вологості та температурний показник, необхідно оснастити приміщення ефективною вентиляційною системою. Додаткові вимоги: У приміщенні, де зберігається зерно, не має бути сторонніх запахів, крім властивих цьому матеріалу. Важливо перевіряти сховище на наявність спор пліснявого грибка, кліщів й інших комах-шкідників. Якщо їх сліди були виявлені, то приміщення має пройти саноброблення . Важливо облаштувати ефективну систему водовідведення й організувати надійну ізоляцію від ґрунтових вод.
Зерно, навіть правильно підготовлене до зберігання, – живе. В ньому відбуваються різні фізіологічні процеси, в тому числі дихання. Дихання зернової маси – процес неминучий, тому основним завданням є його мінімізація. Інтенсивність дихання зернової маси залежить від вологості, температури та ступеня аерації.
На якість зерна значний вплив має вологість. Вологість – це показник ефективної технології зберігання зерна в зерносховищах. Вологість, при якій в зерні з’являється вільна волога, називається критичною. За наявності вільної вологи різко зростає інтенсивність дихання. Критична вологість зернових культур складає 14-14,5%, кукурудзи – 14%, сої – 12,5%, соняшнику – 7-9%. Саме тому дуже важливо закладати на зберігання зерно відповідної вологості і її підтримувати. Добре зберігається сухе зерно, яке має вологість нижчу допустимої на 1-2%. При зберіганні середньо-сухого зерна є небезпека посилення інтенсивності дихання і розвитку мікроорганізмів та хвороб. Зерно, вологість якого перевищує критичну вологість на 2-3%, починає швидко втрачати свої якісні показники. Для швидкого визначення вологості зерна використовують прилади – вологоміри.
Існує кілька способів зберігання культур.
- Найпоширенішим є метод сухого зберігання. Він полягає у висушуванні врожаю до вологості, нижче критичної на 2-3%. У таких умовах життєдіяльність мікроорганізмів та біологічна активність зерна практично зупиняються.
- Майже повністю зупинити розвиток мікроорганізмів та комірних шкідників дозволяє холодне зберігання. Зниження температури на кожні 5°С приблизно вдвічі збільшує тривалість стійкого зберігання зерна. Тому у ємності або приміщенні, де знаходяться запаси, підтримують температуру не вище ніж 10°С. При цьому особливу увагу варто приділити літнім періодам, перепади температури також можуть нашкодити, адже можуть призвести до конденсації води. Особливо це стосується металевих силосних башт та бункерів, оскільки їм характерна слабка термоізоляція. Основним способом охолодження зерна є активне вентилювання атмосферним повітрям або штучно охолодженим (за допомогою холодильних установок) повітрям.
- Ще один спосіб метод зберігання – консервування. Бункер або інша герметична ємність наповнюється вуглекислим газом. Це один з найкращих технологічних прийомів для зберігання сирого зерна. Такий метод дозволяє утримувати пшеницю більше двох років, при цьому її якість не знижується. Але таку технологію не рекомендується використовувати для зберігання насіння, оскільки спостерігається зниження схожості.
Отже, при зберіганні зерна важливо стежити за температурою та відносною вологістю повітря, забезпечити достатню вентиляцію. Періодично також необхідно контролювати температуру зернової маси і її вологість, зараженість комірними шкідниками, запах, колір та інші показники якості.
