У зв’язку з поширенням сарани перелітної (Locusta migratoria) у південних районах республіки Молдова, які розташовані поблизу Болградського району Одеської області та запровадження особливого режиму на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області необхідно під час проведення обстежень сільськогосподарських угідь та інших угідь звертати максимальну увагу на розвиток і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів, зокрема сарани перелітної.
В Україні найбільш поширені такі види родини саранових як: прус або сарана італійська (Calliptamus italicus L), перелітна (Locusta migratoria migratoria L), мароккська (Dociostaurus maroccanus); кобилка блакитнокрила (Oedipoda coerulescens L.), чорносмугаста (Oedaleus decorus Germ.), білосмугаста (Chorthippus albomarginatus De Geer.), мінлива (Celes variabilis Psll.), велика болотна (Parapleurus(Mecosthetus) alliaceus Germ.), хрестовичка мала (Dociostaurus brevicollis) та інші.
Найбільш потенційно небезпечні серед саранових України стадні види – італійська сарана (прус) і перелітна (азіатська) сарана.
Шкідливість саранових обумовлена надзвичайно високою інтенсивністю живлення, здатністю до масового розмноження та перельотами деяких видів на великі відстані. Можливість спалахів чисельності обумовлена високою потенціальною плодючістю ряду видів, що стримується обмежувальною дією факторів довкілля та внутрішньо-популяційних механізмів.
Спалахи чисельності саранових часто пов’язані з рядом посушливих років і весняних посух. Збільшення чисельності сарани спостерігається після 1-2 посушливих років, які характеризуються підвищеними температурами вегетаційного періоду і зменшеною кількістю опадів. Різке скорочення чисельності спостерігається у випадку, якщо в попередньому році порівняно з середньо багаторічними даними температура відхилилася в бік зниження, а кількість опадів – у бік підвищення.
Основні «резервуари» популяції мешкають в заплавних луках у дельтах великих річок. Масове розмноження сарани відмічається тільки у спекотні та засушливі періоди, що ми спостерігаємо цього року, майже по всій території України, особливо у східних областях.
Система захисту від саранових повинна розпочинатись з профілактичних заходів, а саме – проведення обстеження насамперед стацій-резерваторів саранових:
- Неорні землі (перелоги та узбіччя з полином та споришем; залежні слабозадернені землі з ксерофільним різнотрав’ям; ділянки з розрідженою рослинністю вздовж зрошувальних каналів), галявини та узлісся лісових насаджень.
- Посіви багаторічних трав, пасовища в стадії вибою, поля, де не проводились агротехнічні заходи;
- Інші, де минулоріч реєстрували підвищену чисельність саранових.
Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9-ої години, або з 18-ої години і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на вершинах рослин. Поведінка саранових за добу, залежить від температури навколишнього природного середовища та інтенсивності сонячної радіації. Найбільш активні вони в теплі ясні дні і, навпаки , стають майже нерухомі у дощову, пахмурну погоду і найбільш холодні нічні і вранішні години.
При виявленні в обстежуваній стації високої щільності шкідників (більш 1 екз/м²) необхідно провести обстеження прилеглих посівів сільськогосподарських культур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.
Також стратегія і тактика обмеження розповсюдження шкідливості саранових повинна будуватися на основі ефективних агротехнічних, організаційно-господарських і хімічних заходів. Захисні обробки посівів проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку.
Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків. До окрилення сарани завершити хімічні заходи.
Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи перебувають на рослинах, дозволеними до використання інсектицидами (хімічними речовинами, які використовують для знищення або контролю чисельності комах-шкідників) відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
