У народі кажуть: вчепився як кліщ. Це справді так, бо кожен знає, як важко звільнитися від кліща. Хоч ця дрібна істота не зумовлює будь – яких позитивних емоцій, та з нею слід познайомитися ближче – заради нашого ж здоров’я. Серед інфекцій, які передаються кліщами, є не лише кліщовий енцефаліт, але й відносно нова для України хвороба Лайма.
Хвороба Лайма або кліщовий бореліоз – інфекційне захворювання, що передаються кліщами. Природним резервуаром і джерелом інфекції є дикі тварини (сумчасті, гризуни, птахи), а також велика і мала рогата худоба, собаки, кішки. Шлях передачі – трансмісивний, через укуси кліщів. Так, у Львівській області інфікованість бореліями кліщів складає 17,2%, тобто кожний п’ятий-шостий житель Львівщини, що постраждає від їх укусу, може захворіти на хворобу Лайма.
Кліщ – переносник хвороби. Нападає не відразу, а поступово пересувається одягом у пошуках найзручнішого місця, щоб присмоктатись. Особливо «люблять» паразити ті частини тіла, де шкіра тонша: шия, голова, складки за вушними раковинами, пахви і пахові складки. Укус кровососа не відчутний, бо при цьому кліщ виділяє спеціальну речовину для знеболення.
Хвороба Лайма має схильність до хронічного перебігу з частими загостреннями, тому необхідно знати, як починається ця хвороба і бути постійно насторожі. Початок хвороби Лайма за своїми проявами дуже подібний на звичайні застудні захворювання або грип. Тому небезпідставну тривогу повинні викликати збільшення лімфатичних вузлів, болі у суглобах, м’язах, навіть незначне підвищення температури, що виникають після укусу кліща або перебування у лісі.
У 40-50% людей у місці присмоктування кліща через деякий час ( на 2-4 день, іноді через 2 місяці), виникає мігруюча еритема (червона пляма), яка з часом зростає в розмірах. При появі описаних клінічних симптомів, через 3-32 дні після відвідування лісу або після зафіксованого укусу кліща, необхідно терміново звернутися до лікаря – інфекціоніста в кабінет інфекційних захворювань за місцем проживання або найближчий травмпункт. Несвоєчасна діагностика призводить до появи хронічних форм захворювання з розвитком хронічного атрофічного акродерматиту, хронічних полінейропатій, енцефаломієліту, артриту.