Поїздки – це довге сидіння в поїздах, автомобілях, літаках або автобусах, проходження митного контролю і оформлення документів, біганина по вулицях у пошуках житла і тривалі прогулянки. Міжнародні подорожі можуть нести значні ризики для здоров’я туристів. Ступінь ризику подорожі визначають місце, тривалість та мета поїздки, побутові умови та гігієна харчування. Щоб провести відпустку з користю, покращити стан здоров’я, слід заздалегідь попіклуватись про його безпеку.
Кожна держава має свої вимоги до осіб, що в’їжджають на її територію, стосовно попередження завозу та розповсюдження інфекційних захворювань. З вимогами щодо в’їзду, можливими ризиками інфікування та заходами профілактики можна ознайомитись в посольствах цих країн, сімейного лікаря та туристичних агентствах.
Одним із найефективніших заходів, що попереджає захворювання у людей, які виїжджають в країни з високою ендемічністю інфекційних захворювань, є імунізація. Вакцинація забезпечує персональний захист здоров’я та попередження міжнародного поширення інфекції. Щеплення повинні проводитись із врахуванням вікових особливостей виїжджаючих осіб, тривалості подорожі, району (території) в’їзду, сезонності.
Вакцинація від деяких екзотичних хвороб потрібна зазвичай у випадку індивідуальних подорожей на тривалий час, а також якщо ви плануєте побувати в місцях, де відсутня цивілізація.
Проведення профілактичних заходів (імунізація, прийом протималярійних препаратів, дотримання правил особистої гігієни тощо) є запорукою Вашого безпечного відпочинку в «екзотичних» країнах.
Серед низки небезпечних інфекційних захворювань Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) особливу увагу звертає такі захворювань як хвороба спричинена вірусом Ебола, гарячка Ласа, Західного Нілу, близькосхідний респіраторний синдром (MERS), гарячка Денге, Чикунгунья, малярія та ін..
Слід зазначити, що всі вони мають зоонозне походження, вірусну етіологію, а їх батьківщина — тропічний пояс планети.
Гарячка Ласса – природно-осередкова інфекція, яка викликає важке захворювання з явищами геморагічного діатезу і ураженням нирок. Збудник Lassa virus реєструється в Нігерії та інших країнах Західної Африки (С’єрра-Леоне, Ліберія). Джерелом є гризуни – багатососковий щур і чорний щур, у яких спостерігається безсимптомна інфекція, а вірус виділяється з сечею. Інфікування відбувається повітряно-краплинним, контактно-побутовим, парентеральним шляхами.
Вперше це захворювання було описане (1969р.) як внутрішньолікарняна інфекція. Спалах в селі Ласса в Нігерії. Інкубаційний період становить 3-17 днів. Захворювання розпочинається з болі в грудях та животі, кашлю, діареї, підйому температури з вираженим геморагічним синдромом та збільшеними лімфатичними вузлами, появою глухоти.
Карантин для людей, які прибули з ендемічних районів – 17 днів. Після перенесеної інфекції – напружений імунітет. Є специфічний імуноглобулін, раннє введення якого значно полегшує клінічний перебіг хвороби.
Гарячка Ебола – гостра ОНІ, яка проявляється гарячковою реакцією, геморагічним синдромом, ураженням дихальних шляхів і травного каналу. Збудник – Ebola virus, патогенний для мишей, морських свинок, мавп.
Захворювання виявлене в 1976 році в Судані і Заїрі під час епідемічних спалахів з частими випадками внутрішньолікарняного інфікування. Не виключається зараження людини у природі при контакті з мавпами. За даними американських дослідників (1990р.) їм вдалося серологічними методами виявити зараженість мавп, привезених в США із Філіпін.
Хвора людина створює надзвичайну небезпеку для оточуючих. Механізм передачі – крапельний, контактно-побутовий (при контамінації рук кров’ю або виділеннями хворих, при проведенні лікування та діагностичних маніпуляцій; при роботі з досліджуваним матеріалом). Період інкубації 3-14 днів. Усіх, хто спілкувався з хворими, ізолюють і спостерігають протягом 3 тижнів.
Ліцензованої вакцини для захисту немає. Тому будь-які вимоги до сертифікатів вакцинації не є підставою для обмеження пересування через кордон.
Близькосхідний респіраторний синдром (MERS) викликає новий коронавірус, який вперше був виявлений у Саудівській Аравії у 2012р. і викликає широкий спектр захворювань: від звичайної застуди до важкого гострого респіраторного синдрому.
Випадки захворювання реєстрували у Йорданії, Кувейті, Омані, Катарі, Саудівській Аравії, ОАЕ, Ємені (Близький Схід), у Франції, Німеччині, Греції, Італії та Великій Британії (Європа), у Тунісі та Єгипті (Африка), у Китаї, Малайзії, Південній Кореї та Філіппінах (Азія) та у Сполучених Штатах Америки.
Захворювання проявляється високою гарячкою, кашлем, порушенням дихання. Під час обстеження зазвичай виявляють пневмонію. В деяких випадках спостерігаються також симптоми ураження шлунково-кишкового тракту, зокрема діарея.
Людина може заразитися через прямий чи непрямий контакт із зараженими одногорбими верблюдами на Близькому Сході. Іноді вірус може передаватися від людини до людини при близькому контакті. Такі випадки зареєстровані серед членів однієї родини, пацієнтів та медичних працівників.
В межах загальних профілактичних заходів, під час відвідування фермерських господарств, ринків та інших місць скупчення тварин, потрібно дотримуватись правил загальної гігієни. Споживання продуктів тваринного походження, сирих, чи тих, які пройшли лише поверхову термічну обробку, зокрема молока та м‘яса, може призвести до інфікування.
Вакцини чи специфічного лікуваня MERS немає. ВООЗ не рекомендує проводити спеціальні перевірки в пунктах пропуску та будь-які обмеження на поїздки та торгівлю.
Гарячка Західного Нілу – гостре інфекційне захворювання, для якого характерні лихоманка, запалення оболонок мозку, системне ураження слизових оболонок, збільшення лімфатичних вузлів, в окремих випадках – висип. Клінічні прояви захворювання різноманітні: від безсимптомної інфекції до важкого менінгіту або менінгоенцефаліту.
Захворювання ендемічне для багатьох країн Азії та Африки. Спалахи гарячки Західного Нілу зареєстровані в Алжирі, Вірменії, Центрально-Африканській Республіці, Заірі, Єгипті, Ефіопії, Індії, Нігерії, Пакистані, Сенегалі, Судані, Румунії, Чехії, Росії. Описані випадки захворювання в Ізраїлі, Франції, Індонезії, США. Підтверджено існування природних вогнищ захворювання у Вірменії, Туркменії, Таджикистані, Азербайджані, Казахстані, Молдові, Астраханській, Омській областях Російської Федерації, Одеській та Запорізькій областях України.
Збудник захворювання – вірус, який добре зберігається в замороженому та висушеному станах. У тканинах і органах інфікованих качок та голубів зберігається від 20 до 100 днів. При температурі вище 56°С гине впродовж 30 хвилин. Переносниками вірусу є комарі, іксодові та аргасові кліщі, а резервуаром вірусу є дикі та домашні птахи, гризуни, кажани.
Специфічного лікування гарячки Західного Нілу не існує. Проводять симптоматичну терапію. Вакцини для профілактики захворювання у людей не існує.
Гарячка Зіка, відома ще з 1947 р. неквапно циркулювала собі в околицях великого міського масиву Зіка, від якого й отримала свою назву в Центральній Африці поблизу озера Вікторія. За якусь тисячу кілометрів в Танзанії знаходиться батьківщина гарячки Чикунгунья, виявленої в 1956 р., в Південно-Східній Азії, на Філіппінах ще піввіку тому виявлено гарячку Денге. Саме остання першою розпочала пандемічний наступ наприкінці 80-х років минулого століття, до неї згодом приєдналась Чикунгунья. На гарячку Зіка не звернули б особливу увагу, якби в 2013р. Бразилія не здійняла б тривогу з приводу різкого підвищення кількості мікроцефалій у дітей, народжених матерями, які перехворіли під час вагітності цією гарячкою.
І Денге, і Зіка, і Чикунгунья мають нині практично спільний ареал поширення — це весь тропічний пояс планети, де (теж завдяки процесам глобалізації) прижились і поширились переносчики інфекції — комарі роду Aedes aegypti та Aedes albopictus.
Профілактика та контроль захворюваності засновані на скороченні чисельності комарів шляхом усунення їх джерела (знищення і перетворення місць розмноження) і зниженні ймовірності контакту людей з комарами, використанні репелентів (речовин, що відлякують комах).
Туристи повинні дотримуватися основних заходів безпеки для захисту від укусів комарів. Після повернення з країн, ендемічних по лихоманці Зіка, рекомендується утриматися від інтимних відносин, тому що після повного одужання в сперматозоїдах чоловіка вірус може зберігатися протягом 2-х тижнів.
Не менш небезпечною для туристів є малярія, яка зустрічається більш ніж в 100 країнах світу. За рекомендаціями ВООЗ, протималярійні препарати з метою особистої профілактики слід приймати за один тиждень до виїзду, протягом всього терміну перебування на ендемічній території та 4 тижні після повернення (один раз на тиждень). Призначення будь-якого препарату потребує попередньої консультації лікаря. На ендемічних територіях слід уникати укусів комах, комарів, кліщів. За даними ВООЗ, Венесуела є країною з найбільш високою кількістю випадків у світі.
Усі країни жаркого клімату об’єднує загальна особливість – недостатня забезпеченість доброякісною водою, що використовується для пиття, господарсько-побутових і рекреаційних цілей.
За даними ВООЗ до 50% європейців, що відвідали країни тропічного клімату, перехворіли різноманітними діарейними синдромами.
З метою запобігання інфікуванню захворюванням кишкової групи дотримуйтесь елементарних правил особистої гігієни, мийте руки після відвідування вулиці, туалету, громадських місць, перед вживання їжі. Використовуйте воду гарантованої якості. Споживайте чисті фрукти та овочі. З обережністю ставтесь до споживання страв, які не пройшли кулінарної обробки.
Вакцинація проти холери рекомендується особам з підвищеним ризиком до даної хвороби (в першу чергу медичним працівникам та робітникам служб надзвичайних ситуацій), особливо у разі виїзду до Індії, Бангладеш, які є традиційними ендемічними вогнищами хвороби.
Враховуючи географічне розташування України – у центрі Європи, де перехрещуються міграційні шляхи з країн Азії, Африки до Європи, а також міграції перелітних птахів, джерел і резервуарів багатьох особливо небезпечних вірусних інфекційних хвороб – постійно існує ризик занесення їх в країну.
У всіх випадках кожен подорожуючий повинен усвідомлювати, що вдале завершення подорожі і збереження його здоров’я повністю залежить від того, наскільки чітко він буде виконувати рекомендації щодо профілактики інфекційних захворювань.
