gov-ua
Головне управління
Держпродспоживслужби у Львівській області

Пам’ятка для населення. Що необхідно знати про сказ.

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. — Rabies virus) із роду Lyssavirus. Захворювання характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є дикі та свійські хижі тварини, що належать до класу ссавців. Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

  • укус;
  • подряпину та мікроушкодження шкіри;
  • потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 99% випадків смерті людини від сказу джерелом інфекції є собаки. Близько 40% жертв укусів імовірно скажених собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 міс, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:

  • місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
  • кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
  • віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Симптоми сказу виявляються не одразу, а поетапно. Через декілька днів після зараження людина, як і інші тварини, стає більш агресивною, виявляється гідро- та аерофобія – аж до м’язових спазмів під час ковтання. Потім починається рясне виділення слини, параліч різних груп м’язів, галюцинації. Може підвищитися температура, червоніє місце ураження, пришвидшується серцебиття, спостерігається депресивний стан.

Якщо сказ почався у людини, від початку перших симптомів смерть настане через 20 днів, тому до лікаря треба звертатися негайно. Єдиний спосіб порятунку від сказу – негайна вакцинація, у найближчі години після укусу. Це процедура з серії уколів, які робляться у рівні проміжки часу, і поки що – єдиний спосіб урятуватися від смерті. Крім того, у випадку зараження сказом, передбачається обов’язкова і негайна госпіталізація з лікуванням у інфекційному відділенні.

70% заражень відбувається під час виїзду за місто, часто першими сказ підхоплюють домашні тварини, які потім кусають господарів. Вірус вражає центральну нервову систему. Смерть зараженої сказом тварини – неминуча.

Якщо все ж Вас покусала або ослинила дика чи безпритульна тварина (або тварина, якій не зроблено щеплення проти сказу):

  • не намагайтеся відразу ж після укусу зупинити кровотечу (якщо, звичайно, вона не загрожує життю). Треба дати слині тварини разом з кров’ю вийти з рани;
  • ні в якому разі не можна відсмоктувати кров із рани, бо збудник сказу може потрапити в організм через слизову рота;
  • місце укусу ретельно промийте господарським милом (воно допоможе боротися з вірусом сказу);
  • шкіру навколо рани обробіть йодом. Йод, зеленку або спирт для припікання самого ушкодження краще не використовувати, щоб не обпекти відкриті тканини рани;
  • обслинений одяг забороняється замивати після укусу. Його необхідно обережно зняти, провітрити, висушити на вулиці і випрасувати гарячою праскою або прокип’ятити;
  • підозрілу тварину слід ізолювати і спостерігати за нею протягом 10 днів;
  • обов’язково відразу ж зверніться до медичного закладу для отримання якісної допомоги (тільки фахівець здатний правильно обробити місце укусу, щоб воно не було інфіковано мікробами і, при необхідності, зашити рану) та вирішення питання щодо початку проведення щеплення від сказу

 Відповідно до Правил утримання і поводження з домашніми тваринами у м. Львові, основними положеннями є:

  1. Належні умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби у їжі, воді, сні, рухах, контактах з собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути обладнане таким чином, щоб забезпечити необхідний простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та інші належні умови. Утримання тварин повинно включати можливість контакту тварин з природним для них середовищем.

  2. Особа, яка утримує тварину, зобов’язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги. Власник домашньої тварини зобов’язаний попереджати можливість її захворювань способом періодичних оглядів і вакцинацій, а у разі захворювання зобов’язаний вчасно звернутися за ветеринарною допомогою. У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов’язана негайно обмежити контакт такої тварини з людьми та/або іншими тваринами і звернутися до ветеринарного лікаря.

  3. Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати виключно особи, які мають відповідну фахову освіту.

  4. При неможливості подальшого утримання домашня тварина повинна бути передана іншому власнику або віддана у притулок для тварин з оформленням відповідного документу про передачу тварини/відмову від неї.

    Власник домашньої тварини зобов’язаний:

    1.1 Забезпечувати домашній тварині необхідні умови, які відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження, належно поводитися з твариною, не залишати її без догляду, дбати про тварину, а саме:

    1.2 Забезпечувати достатню кількість їжі та постійний доступ до води.

    1.3Забезпечувати достатній простір у домашніх умовах для можливості здійснювати необхідні рухи.

    1.4 Забезпечувати своєчасне надання ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо).

    1.5 Запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин, проводити біостерилізацію тварини у разі відсутності племінної цінності тварини.

    1.6 Мати на утримуваних тварин ветеринарні паспорти з відповідними відмітками про проведену обов’язкову вакцинацію відповідно до віку тварини.

    1.7 Зареєструвати тварину згідно з вимогами розділу 5 Правил.

    1.8 Щороку доставляти собак, а у випадках, коли ветеринарна служба визнає за необхідне – котів, у ветеринарну установу для огляду, імунізації проти сказу і лікувально-профілактичних обробок.

    1.9 Негайно повідомляти ветеринарну установу про захворювання собаки, кота та інших тварин сказом чи лептоспірозом.

    1.10 Негайно повідомляти заклади охорони здоров’я, ветеринарної служби та ЛКП “Лев“ про випадки укусу або травмування собакою чи котом людини, свійської або домашньої тварини, або доставляти у державну ветеринарну установу собак і котів, які покусали людей чи тварин для огляду і карантинування протягом 10-ти днів, а покусаних тварин для огляду і лікування.

Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких! 

Державні сайти України