Платіжний термінал – це електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації та друкування документа за операцією із застосуванням електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ) (п. 1.321 Закону від 05.04.01 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та перерахування коштів в Україні», далі – Закон № 2346).
До ЕПЗ відносяться платіжні інструменти, які надають їх власникам можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні їм кошти та ініціювати переказ необхідних сум (п. 1.14 Закону № 2346). Такими платіжними засобами є всі види банківських платіжних карток.
Законодавством передбачено, що:
- споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час і на вільне використання платіжних карток з урахуванням режиму роботи та обов’язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. При цьому продавцю заборонено будь-яким способом обмежувати право покупця використовувати платіжні картки при розрахунках, якщо він зобов’язаний згідно із законодавством приймати їх до оплати (ч. 2 ст. 17 Закону від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів», далі – Закон № 1023);
- суб’єкти господарювання (далі – СГ) зобов’язані забезпечувати можливість здійснення власниками ЕПЗ розрахунків за продані товари (надані послуги) із використанням ЕПЗ не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України (п. 14.19 Закону № 2346).
Важливо! Приймати платежі через платіжний термінал – це обов’язок, а не право СГ.
Вимоги до СГ щодо приймання ЕПЗ в оплату проданих ними товарів (наданих послуг) визначає Кабмін. На сьогодні діють вимоги, передбачені постановою КМУ від 29.09.10 р. № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» (далі – Постанова № 878).
У загальному випадку СГ зобов’язані встановити термінал і проводити через нього розрахунки, коли одночасно виконуються такі умови (п. 1 Постанови № 878):
- діяльність провадиться у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;
- при проведенні розрахункових операцій відповідно до закону використовують РРО;
- діяльність провадиться в населених пунктах із чисельністю від 25 тис. чоловік.
Слід знати! Цей обов’язок поширюється і на суб’єктів малого підприємництва.
Скільки платіжних терміналів треба встановити?
Згідно з п. 1 Постанови № 878 кількість платіжних терміналів повинна становити не менше 50 % кількості РРО. Значить, при використанні одного або двох РРО треба встановити один термінал, на три РРО припадає два термінали і т. д.
Обійтися без терміналів можуть (п. 2 Постанови № 878):
Заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад ВСУ та інших військових формувань, студентів, учнів і викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств.
Підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 м2 (крім АЗС).
СГ, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення менше 25 тис. чоловік.
Платіжний термінал установлювати Фізособі-підприємцю – платнику єдиного податку (далі – ЄП) при розрахунках із покупцями, яка не застосовує РРО не зобов’язана встановлювати платіжний термінал. Без терміналів можуть обійтися ті, хто не застосовує РРО (п. 1 Постанови № 878). Саме до цієї категорії відносяться підприємці-єдинники, які виконують умови п. 296.10 Податкового кодексу (ч. 6 ст. 9 Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).
Установлювати платіжний термінал повинні тільки ті СГ, які згідно із Законом № 265 використовують РРО (п. 1 Постанови № 878). Оскільки підприємці-єдинники при дотриманні умов, установлених ч. 6 ст. 9 Закону № 265, не зобов’язані застосовувати РРО, вони можуть працювати без платіжного терміналу.
