Згідно оцінки Всесвітньої організації Охорони Здоров’я сказ відносять до п’ятірки найбільш небезпечних інфекційних захворювань, спільних для тварин і людини. від нього щорічно гине понад 55 тисяч людей (в середньому 1 людина кожні 10 хвилин) і більше 1 млн тварин. Сприйнятливість до сказу широкого тварин, вкрай значна небезпека для людини та відсутність засобів лікування при даному захворюванні визначають її надзвичайне соціальне та економічне значення.
Рабічна інфекція – це світова проблема, яка володіє тенденцією до загострення у зв’язку з тим, що широкого розповсюдження набув природній тип вірусу сказу, основним джерелом та резервуаром у Європі та Україні є дикі м’ясоїдні – руда лисиця, вовки, єнотоподібні собаки тощо.
Небезпека поширення даного захворювання полягає також у тому, що на сьогодні у містах і селищах склалася непроста ситуація з бродячими тваринами — собаками і котами, чисельність яких досягає надвисоких значень. Щорічні спалахи хвороби серед сільськогосподарських та домашніх тварин, диких м’ясоїдних зумовлюють вкрай складну епізоотологічну та епідеміологічну ситуацію.
На сьогодні у Львівській області за 2018 рік зареєстровано 33 випадки сказу. Чільне місце займають лисиці – 13 випадків (39,4% від сукупної кількості), собаки – 10 випадків (30,3%), коти – 9 випадків (27,3%). Також зареєстрований 1 випадок сказу у корови (3,0%). Найбільший відсоток захворюваності на сказ припадає на Жовківський, Дрогобицький та Старосамбірський райони.
Сказ (англ. Rabies; лат. Lyssa; водобоязнь, скаженівка, гідрофобія) – особливо небезпечне гостре вірусне захворювання всіх теплокровних тварин (всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин, курей, качок, гусей, ворон, папуг та голубів і людина. Характеризується гострим перебігом і надзвичайно високою агресивністю, ураженням центральної нервової системи, нападами крайнього нервового збудження і розвитком паралічів та закінчується летально.
Збудник хвороби – нейротропний вірус, важливою біологічною властивістю якого є його мінливість. У поширенні сказу серед сільськогосподарських тварин головну роль відіграють дикі м’ясоїдні. Зараження тварин сказом відбувається лише у результаті попадання слини хворого на пошкоджену шкіру або слизову оболонку, головним чином при укусі. Прихований період сказу триває у тварин 1-2 міс. (до 90% випадків), рідше до 6 міс. Його тривалість головним чином залежить від віку (у молодих коротше), місця, розміру і глибини укусу (при глибоких, множинних, обширних ранах, укусах в області голови інкубаційний період скорочується).
До вірусу сприйнятливі всі теплокровні тварини, особливо м’ясоїдні. Вони є основними розповсюджувачами сказу. Джерелами збудника інфекції у природних вогнищах є головним чином лисиці, а також єнотоподібні собаки, вовки, песці, шакали, кажани й інші м’ясоїдні 
тварини; в антропургічних вогнищах — собаки й кішки, рідше гризуни і травоїдні тварини.
Вірус сказу виділяється з організму головним чином із слиною, причому не лише хворими тваринами, але й за 5-10 днів до появи ознак захворювання.
Зараження відбувається в основному через укуси чи внаслідок попадання слини хворої тварини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Потрапивши до організму, вірус сказу поширюється периферичними нервами і досягає спинного та головного мозку, де відбувається його репродукція й накопичення, що призводить до розвитку важких дистрофічних і запальних 
процесів.
Тривалість інкубаційного періоду залежить від виду, віку (у молодняка він коротший) та резистентності тварини, місця і характеру укусу. Інкубаційний період триває від декількох днів до року і більше, але частіше перші симптоми хвороби з’являються через 3-6 тижнів після зараження.
У собак інкубаційний період триває від кількох днів до кількох місяців (у середньому 2-8 тижнів), що залежить від віку, індивідуальної резистентності тварини, відстані від місця укусу до голови, розмірів і глибини рани, кількості та вірулентності вірусу. Перебіг хвороби завжди гострий. На початку хвороби собака стає неуважною до хазяїна, не відразу відгукується на поклик, важко підіймається зі свого місця, нерідко буває дуже лагідною, безпричинно гавкає, клацає зубами. З розвитком хвороби собака намагається забитися в темні кутки, ковтає сторонні предмети, куски дерева, ганчірки. З’являється розлад акту ковтання, собака не торкається корму, не п’є воду, з’являється параліч глотки. Через 3-4 дні розвиваються паралічі м’язів задніх кінцівок, хвоста, тулуба, прямої кишки, сечового міхура. Тварина виснажена, шерсть скуйовджена, очі глибоко западають, нижня щелепа відвисає, язик вивалюється назовні, з рота витікає багато слини. Хода стає хиткою, потім тварина взагалі не може підніматися. Загибель настає через 6-8 діб від початку хвороби .
У кішок перебіг хвороби, як правило, гострий. Тварини то надмірно веселі і ласкаві до господаря, то забиваються в темних місцях, стають настороженими, полохливими. Вони наносять глибокі укуси і встромлюють свої кігті, прагнучи вчепитися в обличчя, з люттю хапають тверді предмети, часто ламаючи при цьому зуби і ушкоджуючи слову оболонку рота. Напади люті зміняються депресією. У стадії збудження зазвичай починаються напади судом, паралічі нижньої щелепи і ковтальних м’язів, посилюється слинотеча. Кішка не має можливості їсти і пити. Згодом паралічі переходять на м’язи кінцівок і тулуба. При повному ослабленні організму тварини гинуть на 2-5-й день.
Щоб уникнути небезпеки, дотримуйтеся правил утримання домашніх тварин:
– охороняйте їх від укусів інших тварин;
– регулярно робіть щеплення проти сказу домашнім, сторожовим та мисливським собакам;
– виводьте собак на прогулянку в наморднику та на повідку. Сторожових собак в установах, підприємствах та організаціях слід тримати на ланцюгах, в спеціально відведеному для цього місці;
– не заводьте собак і кішок заради забави, не викидайте їх на вулицю.
У лисиць перебіг клінічно вираженого захворювання складає в середньому 3-4 дні. Для лисиць характерна висока частота і значна кількість вірусу в слинних залозах.
У людини захворювання на сказ пов’язане з укусами хворих собак, котів та інших тварин. Сказ у людей завжди закінчується летально, смерть настає на 2-3-тю добу хвороби. Історія медицини не зафіксувала жодного підтвердженого випадку одужання людини, що захворіла на сказ, окрім кількох заражених кажанами. Єдиним порятунком від хвороби є ранній курс щеплень після зараження.
На початку листопада 2018 року одна особа, мешканка Городоцького району с. Милятин, захворіла на сказ. Врятувати медикам її не вдалося. Жінку вкусило домашнє цуценя, яке через три тижні померло, за антирабічною допомогою постраждала не звернулася. Слід зазначити, що останній випадок сказу у Львівській області серед людей зареєстрований 9 років тому.
Враховуючи надзвичайну важливість питання захворюваності на сказ та його профілактику 09.11.18 р. Україна та Польща підписали Угоду щодо виконання програми боротьби зі сказом у буферній зоні, обмеження поширення вірусу сказу на території тих областей, що межують з Республікою Польща. Дана Угода є продовженням спільної роботи для епізоотичного та епідемічного благополуччя як України та Польщі, так і країн Європейського Союзу.
