За результатами лабораторних досліджень Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на території зоокутку гідропарку «Топільче» комунального підприємства «Об`єднання парків культури та відпочинку у місті Тернопіль» 4 жовтня 2021 року встановлено діагноз – сибірка у поні.
Забезпечення біологічної безпеки населення, збереження природного середовища України залишаються одними із пріоритетних завдань держави. Перш за все біобезпека стосується виникнення і боротьби із захворюваннями, які викликаються особливо небезпечними збудниками інфекцій. Одним з найбільш небезпечних захворювань є сибірка: легко поширюється, володіє високою смертністю та вимагає спеціальних і невідкладних заходів з боку спеціалістів Держпродспоживслужби та фахівців гуманної медицини.
З метою недопущення поширення спалахів сибірки Держпродспоживслужбою вживаються невідкладні заходи:
- Проводиться облік наявного поголів`я сприйнятливих до сибірки тварин з метою забезпечення поголовного їх щеплення (дощеплення) проти сибірки у сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності, індивідуальних господарствах громадян, зоокутках, зоопарках та інших закладах.
- Посилено заходи державного ветеринарно-санітарного нагляду (контролю) при проведенні ярмарків та розважальних заходів, пов`язаних із залученням тварин. Заборонено брати участь сприйнятливим до сибірки тваринам у розважальних заходах у разі встановлення відсутності щеплень проти сибірки до проведення відповідних щеплень та набуття стійкого імунітету.
- Посилено контроль за переміщенням тварин.
- Проводиться інвентаризація існуючих місць захоронення тварин на предмет відповідності Правилам облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин в населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2009 за № 85/16101. У разі виявлення порушень вживаються відповідні заходи реагування щодо приведення їх у відповідність до Правил.
- Посилено контроль за виконанням заходів з профілактики сибірки відповідно до Інструкції про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропрому України від 25 січня 2000 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.03.2000 за № 136/4357.
Сибірка – це особливо небезпечне гостре інфекційне захворювання, збудником якого є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis. Захворювання уражає тварин і людину. Потрапивши в ґрунт, за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12 0С) збудник утворює спору. Спори бактерій сибірки можуть залишатися живими в ґрунті протягом тривалих періодів часу (до 90 років). Недарма місця захоронення трупів тварин, які загинули від цієї хвороби, називають «проклятими полями».
Спори сибірки з дощовими й ґрунтовими водами під час земляних робіт вимиваються на поверхню. На пасовищі через корми та воду, особливо в спекотну пору року, коли сухі корми травмують слизову оболонку ротової порожнини тварин, відбувається зараження спорами. Далі хвора тварина виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки. Настає занепокоєння й збудження, швидко наростають кволість і апатія, дихання утруднене, слизові оболонки синюшні, спостерігається набряк кон’юнктиви. Дефекація спочатку затримується, а потім розвивається пронос. Калові маси з домішками крові. Сеча темно-червона. Смерть настає при явищі асфіксії. Трупи різко здуті, в них відсутнє трупне задубіння, з усіх отворів витікають кров’янисті виділення.
ТРУПИ РОЗТИНАТИ СУВОРО ЗАБОРОНЕНО!
У населених пунктах, де виникло захворювання на сибірку, запроваджується карантин. Хворих тварин ізолюють і лікують, підозрілих на захворювання – імунізують. Труп загиблої тварини спалюють із дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Місце її утримання й територію навколо дезінфікують.
За стійкістю до хімічних дезінфікуючих засобів збудник сибірки відноситься до особливо стійких (4 група). Згубно на сибіркові бацили діють розчини формальдегіду (4%), їдкого натру (10%), сірчано-карболової кислоти (10%), хлорного вапна (з умістом не менше 5% активного хлору), Кристал-900, біодез (4%), біоклін біоцид.
Наразі сибірка проявляється лише спорадично. На теренах Львівської області останній випадок захворювання тварин на це особливо небезпечне інфекційне захворювання був зареєстрований у 1996 р. в с. Ясенів Бродівського району.
По всій території України налічується понад 13,5 тисяч осередків виникнення сибірки, де можливі повторні спалахи сибірки, оскільки існують худобомогильники, де було захоронено хвору худобу. Ці місця є епідеміологічно небезпечними щодо сибірки. По Львівській області у період з 1940 року налічується більше 300 випадків захворювання тварин на сибірку: найбільше їх було зареєстровано у Жидачівському (34) та Самбірському (35) районах, найменша захворюваність спостерігалась у гірських районах області – Сколівському (8), Старосамбірському (6) і Турківському (8), що свідчить про прямий взаємозв’язок з геокліматичними умовами й щільністю поголів’я ВРХ в межах району.
Згідно Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України території худобомогильників та біотермічних ям, де були захоронення трупів тварин, які загинули від сибірки та інших особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин невстановленої етіології, забороняється використовувати на невизначений термін для будь-яких цілей.
Сибірка у людини
Зараження людини в переважній більшості випадків відбувається в результаті проникнення збудника через пошкоджену шкіру при обробці туші хворої тварини. Вхідними воротами збудника можуть бути також пошкоджені слизові оболонки шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. Зараження людини відбувається при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, зніманні шкіри, розробці туш, а також при споживанні в їжу м’яса хворих тварин. Мають місце випадки зараження людини через інфікований ґрунт або забруднені спорами предмети.
Достовірних даних про передачу збудника сибірки від хворої людини до здорової в світовій практиці немає. Тому хвора людина є біологічним тупиком збудника інфекції і є безпечною для оточуючих.
Основними причинами зараження людей паличкою сибірки є:
- подвірний забій хворих домашніх тварин без ветеринарного огляду;
- знімання шкури, поховання загиблих тварин без дотримання ветеринарно-санітарних правил;
- порушення правил особистої гігієни при догляді за хворими тваринами;
- приготування та споживання м’яса та м’ясопродуктів хворих на сибірку тварин;
- контактування з випадково придбаними продуктами, хутром, шкурою, волоссям, щетиною або з другими продуктами тваринництва без відповідного лабораторного дослідження на наявність збудники сибірки;
- контактування із ґрунтом, зараженим спорами сибірки, при проведенні будівельних, агротехнічних, гідромеліоративних та інших земельних робіт.
При контакті з речовиною, що містить спори, можливий розвиток шкірної і септичної форми захворювання. Інкубаційний період, тобто період з моменту зараження і до появи перших клінічних ознак захворювання, при шкірній формі складає від 2 до 14 днів, при септичній – від декількох годин до 6-8 днів.
Сибірковий карбункул при шкірній формі захворювання розташовується на відкритих ділянках тіла. Найчастіше це пальці, долоня, передпліччя. Розвиток карбункула відбувається декількома етапами: на місці вхідних воріт інфекції послідовно розвиваються пляма червонувато-бузкового кольору, папула мідно-червоного кольору, кров’яна бульбашка, виразка, покрита темно-коричневою кіркою.
Септична форма має дві різновидності – легеневу і кишкову. Легенева форма розвивається при вдиханні повітря, що містить велику кількість високовірулентних збудників. Протікає важко, з високою температурою, сильним ознобом, утрудненням в грудях, кашлем з пінявою, кров’яною мокротою, з розвитком пневмонії і набряку легенів.
З метою профілактики інфікування людини сибіркою слід:
- купувати м’ясо та м’ясопродукти виключно у місцях, де якість продуктів є контрольованою;
- дотримуватись гігієнічних норм при переробці та реалізації м’яса, м’ясопродуктів чи будь-якої тваринницької сировини
- виконувати ветеринарно-санітарні правила при догляді за тваринами;
- забивати домашню худобу лише з дозволу ветеринарних фахівців.
