Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) добре відомий аграріям як один із найнебезпечніших шкідників кукурудзи. Ця комаха потрапила до Європи з американського континенту та поступово поширюється новими територіями, успішно пристосовуючись до місцевих умов.
Діабротика є обмеженим поліфагом. Окрім кукурудзи, дорослі жуки можуть живитися квітками та листям гарбузових культур — огірків, гарбузів, кабачків, патисонів та інших рослин цієї групи.
Дорослі комахи мають довжину від 2,2 до 6,8 мм. Личинка подовжена, червоподібна, а лялечка — біла та м’яка.
Протягом року розвивається лише одне покоління західного кукурудзяного жука. Самки відкладають яйця в ґрунт із середини літа до осені, де вони зимують. Навесні з яєць виходять личинки, які оселяються на коренях кукурудзи та живляться ними. Найбільшої шкоди рослинам завдають дві стадії розвитку шкідника — личинка та імаго (дорослий жук).
Як стримати поширення шкідника?
Для контролю чисельності західного кукурудзяного жука насамперед рекомендується застосовувати агротехнічні заходи:
- не вирощувати кукурудзу на одному полі більше двох років поспіль;
- дотримуватися сівозміни із включенням зернових культур (крім кукурудзи), багаторічних трав, конюшини, люцерни та просапних культур;
- підтримувати поля чистими від шкідників.
Важливо також регулярно проводити моніторинг посівів за допомогою маршрутних обстежень, а також використовувати феромонні та клейові пастки для своєчасного виявлення шкідника.
Серед хімічних методів захисту основними є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт під час сівби гранульованих препаратів для боротьби з личинками західного кукурудзяного жука.
